yalivec » Суббота 04 Март 2006 09:16:02
Серг?й Жадан. Уривок з роману "Г?мн демократично? молод?"
Хай священик договорить, все найсм?шн?ше там у к?нц?
? ось, шановн? рад?ослухач?, глядач? нашого каналу, передплатники з досв?дом, як ? було зазначено в анонс?, наш заклад, не зраджуючи сво?м традиц?ям, працю? для вас цього довгого л?тнього вечора, в цьому нап?впорожньому нап?вмертвому м?ст?, в якому вам пощастило застрягнути, вогн? запалено, музику запущено ? весь персонал ? в?д наймолодшого кур"?ра ? до найдосв?чен?шо? курви сидять п?д важкими л?нивими вентиляторами, що розкручують п?д стелею сво? лопаст?, сидять ? переживають разом ?з вами це солодке нервове передчуття свята й пригоди, що ховаються в старих борделях та притонах цього м?ста; старий-добрий наб?р радостей ? депресант?в для тих, хто дотягнув до к?нця тижня ? не втратив почуття гумору, тому що гумор знадобиться вам, шановн? телеглядач?, в цих коридорах ? на цих горищах, де майже не залишилось ненавист? й страху, де ц? почуття давно й усп?шно зам?нено соц?альною страховкою, без почуття гумору вам просто не досид?ти до к?нця вистави, за яку ви, до реч?, платили сво? чесно зароблен? бабки, без почуття гумору тут взагал? н?чого шукати, в цьому затишному зал?, де в найближч? к?лька годин перед вами розгорнеться ?стор?я незнано? пристраст? й небачено? п?дступност?, де трупи коханц?в будуть падати вам п?д ноги, а чесний п?т ? гаряча кров статист?в проллються так натурально, що ви забудете про все на св?т?, ви забудете про власний скепсис ? варт?сть вх?дних квитк?в, тим б?льше ? не така вона вже й висока, пор?вняно з тим фарбованим божев?ллям, яке вихлюпнеться незабаром на ваш? голови, тому займайте сво? м?сця, с?дайте ? див?ться, адже в цьому м?ст? о так?й годин? у вас не так багато вар?ант?в, краще вже сид?ти й чекати, розраховуючи що цього разу, ось саме цього разу ? вас справд? н?хто не намаха?.
Зазвичай ми сидимо тут, доки нас не починають виганяти, а виганяти нас починають щойно ми тут з"явля?мось, н?хто не в?рить, що ми будемо сид?ти спок?йно, не б"ючи посуду ? не провокуючи пост?йних кл??нт?в. Хоча б тому, що ми теж пост?йн? кл??нти, до того ж нас тут багато ? пост?йних кл??нт?в ус?х цих бар?в, ?далень, пивних п?двал?в, буфет?в ? фаст-фуд?в, я ст?льки рок?в спостер?гаю за кл??нтами цих заклад?в, що можу в раз? чого виступити оф?ц?йним св?дком на судовому процес?, де ?х ус?х будуть звинувачувати в розтл?нн? та пересит?. В раз? чого саме я зможу заприсягтися перед ус?ма святими й надати беззаперечн? письмов? докази того, що на мо?х очах протягом ст?лькох рок?в в?дбувався процес зростання, змужн?ння ? головне ? процес просв?тлення цих геро?в, хоча збоку все справд? могло скидатись на звичайну алкогольну орг?ю. Проте на под?бн? закиди я завжди зможу сказати ус?м святим ? шановн? рад?ослухач?, глядач? нашого каналу ? передплатники з досв?дом, можливо, частково ви ? ма?те рац?ю, можливо, алкогол?зм, так само як ? просв?тлення, ? процесом нел?н?йним ? сповненим незбагненного внутр?шнього руху й динам?ки, але нав?ть у цьому випадку ? спробуйте уявити соб? орг?ю, що усп?шно трива? п"ятнадцять рок?в посп?ль, набираючи розмаху, сили й драматизму, спробуйте це соб? уявити ? якщо вам це вдасться, а вам це не вдасться, тод? ваш? претенз?? до пост?йних кл??нт?в бар?в ? фаст-фуд?в мого м?ста я прийму як справедлив?. Але оск?льки вам це не вдасться, то дозвольте мен? говорити саме про змужн?ння ? просв?тлення, шановн? передплатники з досв?дом. Тому що просв?тлення, нав?ть якщо воно супроводжу?ться похм?льно-депресивними синдромами, заслугову? на свою пост?йн?сть ? на сво?х кл??нт?в. ? нав?ть б?льше того.
Я св?домо говорю саме про них, тому що ?х я знаю найкраще, одного разу, багато рок?в тому, ми разом ?з ними зайшли до цих бар?в ? до цих фаст-фуд?в ? так почалося життя. З того часу зм?нювались лише ц?ни на алкоголь, головн? ж учасники, пост?йн? кл??нти, лишались при сво?х ролях, кожен на сво?му м?сц?, тому й говорити про них я можу безпосередньо, з придиханням, теплом ? глибокою ненавистю. Я сказав, що зм?нювались ц?ни на алкоголь, насправд?, як вони зм?нювались, хто за цим сл?дкував? Та н?хто, якщо чесно, головн? геро? в цьому випадку набагато ц?кав?ш? за соц?альне тло, а ?хн? ?мпров?зац??, на яких переважно все й трималось, важлив?ш? за розмальован? лаштунки в них за спинами. Ось в?н ? великий, реальний шматок часу, який лишився за ними, який вони вигризли зсередини ? лишили к?стяк, ? чим дал? вони в?д нього в?дходили, тим величн?шим виглядав цей труп, ця туша вбитого ? розтерзаного ними часу, вони пережили його, ?м повезло б?льше, не вс?м, але б?льшост? з них, ось вони ? мо? тридцятил?тн? геро?, перебинтовують рани, зализують св?й сиф?л?с, роблять зарубки на прикладах, готуючись до нових переможних звершень ? усп?шних прорив?в на д?лянках невидимого фронту. Тому, дорог? глядач? нашого каналу, вс? ви ? в?д наймолодшого кур"?ра до найдосв?чен?шо? курви, встаньте ? вшануйте хвилиною свого бл#$% мовчання тих, хто з якихось причин не дожив до к?нця вистави, встаньте, оск?льки обслуговувати таких пост?йних кл??нт?в ? велика профес?йна вдача, коли-небудь пот?м, в старост?, якщо вона у вас буде, якщо вам удасться вимолити ?? у вс?х сво?х святих, ви будете згадувати ц? молод? мужн? обличчя, ц? солодк? п"ян? откровення, цю зловт?ху ? всепрощення, якими вони обдаровували сво? невдячне малорухоме життя. Ви будете згадувати як вони взяли це життя за барки ? витрусили з нього все, що хот?ли, вибили з нього все лайно, випустили всю зайву кров, як вони ? ц? п"ян? тридцятир?чн? кап?тани, боцмани й старшини вели корабель життя прямо на рифи й п?дводн? камен?, ан?трохи не сумн?ваючись н? в рифах н? в к?нцевому усп?ху.
Нав?ть не питайтесь про правдив?сть баченого. Я знаю, хто першим почина? питатись про правдив?сть баченого, як правило це люди, котр? працювали в систем? осв?ти. Ну, або особи, зад?ян? в громадськ?й сфер? життя. Одним словом т?, кого серед пост?йних кл??нт?в не було в силу профес?йно? зайнятост?. Я не маю що вам в?дпов?сти. Сама побудова розмови за принципом питання-в?дпов?дь вигадана людьми, котр? працювали в систем? осв?ти, оск?льки в такий спос?б ?м прост?ше контролювати виховний процес. ? тут не може бути точок перетину, тому що виховний процес, на в?дм?ну в?д процесу просв?тлення, ?, власне, процесом л?н?йним, л?н?йн?сть ця, власне, ? вбива?. Можна звинувачути мене в небажанн? дати в?дпов?дь на прямо поставлен? питання, можна, зрештою, говорити що це не зовс?м морально. Ок, шановн? передплатники, але як можна говорити про мораль ?з людиною, яка щодня чита? газети, стор?нку за стор?нкою, стор?нку за стор?нкою, а в к?нц? обов"язково намага?ться розгадати кросворд. Я пас, дорог? прац?вники системи осв?ти, я пас, нав?ть якщо в?д цього буде падати загальний наклад.
? ц? д?ти з? сво?м кле?м, ? ц? професори з пол?техн?чного, як? проводять тут кращу частину семестр?в, ? ц? ж?нки, як? помирають тут, зам?сть того аби помирати вдома, ? ц? таксисти, як? курять, аби не пити, ? ц? геро? во?н, як? закладають зброю, ? кишеньков? злод??, як? приходять сюди, знаючи, що тут ?м н?чого не св?тить, ? студенти, як? виносять зв?дси сво?х професор?в ? несуть ?х до аудитор?й складати ?спити, ? туристи, як? помилково потрапляють сюди ? вже не хочуть виходити, ? спекулянти, яких першими пропустять в небесну браму, щоб не скандалити, ? весь вуличний крим?нал, який як н?хто в?дчува?, де найб?льше пахне життям ? за ними сто?ть великий досв?д цього життя, тому що вони знають одну та?мну штуку, а штука ця поляга? в тому, що вони без життя об?йдуться, а життя без них ? н?.
? якщо ви, шановн? рад?ослухач? ? глядач? нашого каналу досид?ли до цього м?сця, я наведу приклад. Р?ч у т?м, що б?льш?сть запропонованих вам обставин вас насправд? не стосуються. В б?льшост? випадк?в вам взагал? н?хто н?чого не пропону?. Тому й шкодувати особливо не ма? за чим. ? ось, власне, як приклад, я хот?в навести одну надзвичайно л?ричну ?стор?ю, яку, за великим рахунком, можна було й не наводити...
(с) Серг?й Жадан, 2006