Список форумов   FAQ   Поиск  
  Вход
Список форумов Разное Литература

Помер Юрко Покальчук

Обсуждение вопросов, связанных с существованием литературы в контексте мировой культуры.

Помер Юрко Покальчук

Сообщение Cromwell » Среда 10 Сентябрь 2008 12:09:57

Я все ж таки не скажу, що це б?в м?й найулюблений письменник, але:

- це була в?дкрита, весела Людина
- його виступи, нехай ? з гумором, але вс? пам*ятали довго...

одним словом - "Не наступайте на любов!"


Останн? ?нтерв*ю с письменником в "Укра?нськ?й правд?"

Юрко Покальчук: "Я поза конкуренц??ю"


Юрко Покальчук нещодавно отримав чергове визнання у вигляд? прем?? за свою книжку "Камасутра". Славу автора еротичних твор?в, як в?н сам каже, якщо вже заробив, то треба носити ? т?шитись.

Особливо коли вм??ш жити без в?ку, оп?ку?шся колон??ю для неповнол?тн?х, в голов? знання одинадцяти мов, а в досв?д? - близько ста кра?н, в яких працював, писав та воював. Але слава примхлива.

- Вам запам'яталося, як почали писати?


- Це мен? було десь чотирнадцять чи п'ятнадцять рок?в. Написав перше опов?дання, але воно н?куди не годилося. А поштовхом було те, що багато наших письменник?в тод? писало, але головне - брат мо?? мами, м?й р?дний дядько, написав роман "Джура". В?н був на Пам?р?, пот?м повернувся ? написав дуже ц?каву книжку. По н?й було знято два ф?льм?. ? от коли я отримав книжку, яку видав м?й дядько!

- ? подумали, чом не ви?

- Так! Це дев?з мого життя: якщо хтось може, то чому не я! Перша художня книжка моя вийшла наприк?нц? 60-тих ? йменувалася "Хто ти?", а книжка "Самотн? покол?ння", яку видали вже у 72-му, отримала дек?лька десятк?в негативних реценз?й - було написано, що я межую м?ж ?ндив?дуальн?стю та ?ндив?дуал?змом...

- Так це ж дуже позитивно!


- Так, це зараз вже позитивно, а тод? було небезпечно. Мене ще друкували у журналах, ? от раз визвали ? кажуть: "Юрко, ну що ж ти пишеш якось не по-нашому! Все н?чого, але ти давай пиши нормально!" Я тод? вийшов, перехрестився ? подумав: "Слава Богу! Не дай Боже мен? писати по-вашому". ? з того часу я вир?шив, що краще писати в ст?л, але писати так, як ти сам в?дчува?ш.

- Як в?дчувалося пересл?дування?

- В?дкривав газету з пол?тичними обстр?лами ? проходився по списках - так, добре, мене нема. Пот?м десь бачу - ?. ? мен? невдовз? по секрету сказали, що я попав в список опальних, тепер мене певний час друкувати вже не будуть.

- Через те, що в ваших творах не було належно? пропаганди?


- Справа була не т?льки в творах. Я ж писав ще й багато критичних статей, в мене були науков? статт?. ?, думаю, саме це можновладц?в найб?льше дратувало. А одного разу, коли я писав, пом?тив за собою, що знаю, що сподоба?ться ? що н?, ? знаю, як писати, щоб бути "сов?тським письменником", щоб надрукували.

Мене це налякало, ? я сказав соб? - добре, тебе надрукують, ну, а дал? що? Я вир?шив, що це не для мене. ? так, невдовз?, з'явилося мо? перше еротичне опов?дання. Зда?ться, воно називалося "Треба". Я в?дчув, що еротика може бути не т?льки описом... Еротика - це ? дуже сильний ?нструмент.

- Ц?каво. А ск?льки вам тод? було рок?в?

- Десь двадцять в?с?м. Перше таке опов?дання надрукували в журнал? ?Лель?. Гарне було видання, але сконало. За допомогою еротики можна дуже яскраво передати людину...

- Довго ц? опов?дання чекали на публ?кац?ю?


- О, так. Двадцять рок?в. Дореч?, книжка "Камасутра" - це результат двадцятил?тньо? роботи. В певний пер?од життя у мене було достатньо часу, щоб написати безл?ч опов?дань. Я жив в Париж?, дружина ц?лий день була на робот?. Мен? треба було лише п?клуватися про те, щоб о шост?й сходити купити продукт?в.

Перший бум зробила книжка "Те, що на спод?", яку я в?ддав на видання "Кальвар??" у 88-му. Вона вийшла в них нав?ть двома тиражами, було написано купу реценз?й. Але з шести десяти лише дек?лька були тямущ?.

Як дума?те, тому, хто сам пише, важко читати ?нших?


- Я вважаю, що письменнику треба читати ?нших автор?в - щоб не закисати у соб?, у власному стил?. Я люблю перечитувати Хем?нгуея, в сво? часи захоплювався л?тературою Латинсько? Америки, я ж ? був там багато раз?в. Сучасних я теж читаю, з Дерешем нав?ть приятелюю, часто висилаю йому шмати, що пишу. Я тут останн?м часом пишу щось на меж? Ст?вена К?нга та Толк?ена...

- ? що можете сказати про страшне слово "сучукрл?т"?


- Ну, зна?те, ?мена називати я не дуже хочу. Колег же ж треба поважати. Але я почитав ?рен Роздобудько, Ларису Денисенко - ? заспоко?вся. Бо зрозум?в, що я поза конкуренц??ю.

- Часто бува? - приходять до голови ?де? роман?в, а писати в цей час не тягне?

- Так, воно як раз саме так ? в?дбува?ться. От в мене зараз на п'ять роман?в задумки лежать. Написав два сценар?? для сер?ал?в. Я ж на "1+1" працюю сценаристом ? редактором.


- На вашу думку, хто такий графоман? ? як читачу його вп?знати.

- Графоман це людина, яка с?да? ? пише: "Встав ?ван ? п?шов до Петра по сокиру. Прийшов, а Петра дома не було. Але ?вану потр?бна була сокира ? в?н с?в чекати Петра. Чекав до вечора. Прийшов Петро. Але виявилося, що ? в Петра сокири нема?. Тод? вони з?бралися ? п?шли до Василя"...

- Супер. Дуже гостросюжетно.


- Та, ? мен? давали читати таке. Розум??те, це просто к?лометри писання, в такому дус? можна писати ? писати безк?нечно. Людина, яка таке робить, вона просто хоче виписати себе. Але вона зовс?м не дума? про те, що це будуть читати, що треба передавати б?льше, н?ж факти, опис. Коли я пишу, я, зв?сно, виражаю себе, але я завжди бачу перед собою оч? - того, хто це буде читати.
Вложения
6e884-230.jpg
Юрко Покальчук
Cromwell

 
Сообщения: 3386
Зарегистрирован: Суббота 07 Май 2005 21:10:20

Сообщение All Eyez on Me » Среда 10 Сентябрь 2008 17:26:07

Книг его, к сожалению не читал, но просто знаю, что вот есть такой писатель, кое что о нем слышал из интернет изданий, что-то от Тани. Ну в общем всего понемногу. Поверить не могу...

Считаю это значительной потерей для суч.укр.лит.
Земля пухом.
All Eyez on Me

 
Сообщения: 2696
Зарегистрирован: Четверг 03 Июнь 2004 18:39:48
Откуда: Новомосковск

Сообщение Apassionata » Четверг 11 Сентябрь 2008 09:11:15

В?чна пам*ять :((
Я тоже не считала его своим любимым писателем, но все равно жалко... говорят, он 11 языков знал - ни за что бы не подумала, судя по его литературе.

А "Не наступайте на любов" - это хит конечно...

У Париж? перед рухомими сходами
на станц?? метро Алюз?я
Я побачив написане великими
буквами б?лою фарбою слово Любов
Я сп?ткнувся об нього ? ледве не впав
А пот?м озирнувся на перехожих
Хтось крокував байдуже ступав н?чого на св?т?
не пом?чаючи окр?м себе
Хтось спотикався
? здивовано
А часом перелякано
Переступав
А хтось замислювався ? душа його св?тилася


Не наступайте на любов, не наступайте
Якщо не в?рите переступайте,
Любов як на весн? трава
Вона жива завжди жива
Не наступайте


Виходячи з метро на ?нш?й станц??
я знов побачив такий само напис
Тим самим почерком знову б?лим по чорному
х?днику було написано Любов
? я подякував подумки тому хто написав це
закликаючи до любов? ус?х довкола
ус?х на св?т?


Не наступайте на любов, не наступайте
Якщо не хочете переступайте,
Любов - причинний сенс життя
Сьогодн? й завтра й в майбуття,
Не наступайте


Два попередн?х написи на х?дниках
перед сходами метро були на 4-й л?н??
Я д?стався центру ? переходячи з? станц?? на станц?ю
вже шукав ц? написи як щось р?дне ? близьке
Як д?? сп?льника
? врешт? я був просто щасливий
Коли знову побачив написане слово Любов
у самому центр? Парижа
на станц?? метро площа Шатле


Не наступайте на любов, не наступайте
Якщо не вм??те переступайте,
Вис пробуйте, воно прийде
Пов?рте у прийдешн?й день
Не наступайте


Ким би не був ти
Меркур?ю Кохання
Еросе з луком ? стр?лами
Чи просто в?руючий у Бога Любов?
як найвищу силу життя
Юначе
Я благословляю руку твою що писала це слово
на р?зних станц?ях паризького метро просто
на х?дниках перед рухомими сходами б?лою
фарбою на чорному ? Любов
Я вклоняюся сил? твого почуття
? перед бажанням розпросторити його
на ц?лий св?т


Не наступайте на любов, не наступайте
Якщо не можете переступайте,
Кохання втрачен? сл?ди
Однак ?з вами назавжди
Не наступайте


Я заклинаю ус?х - пиш?ть слово
Любов
Пиш?ть це слово ? на ст?нах ? брук?вках, на будинках
? парканах, в метро ? в л?фтах, ? в парадних
? на вулицях ? площах
? у себе в душ?
незупинно
зараз ? завжди
пиш?ть це слово


Не наступайте на любов, не наступайте
Якщо не в?рите переступайте,
Любов як на весн? трава
Вона жива завжди жива
Не наступайте

Юрко Покальчук

ПС. Прямо слышу, как он это читает :( :( :( :( На первом ГуляйПоле два дня потом все ходили повторяли эти строчки :( :( :( :(

ППС. Кромвель, я думаю, на этом форуме о Покальчуке слышали максимум 5 человек. Так что в актуальности этой темы сомневаюсь (
Apassionata

 
Сообщения: 4644
Зарегистрирован: Пятница 03 Декабрь 2004 08:43:44
Откуда: из вне

Сообщение Cromwell » Четверг 11 Сентябрь 2008 10:16:47

Apassionata писал(а):ППС. Кромвель, я думаю, на этом форуме о Покальчуке слышали максимум 5 человек. Так что в актуальности этой темы сомневаюсь (


эта тема и была создана специально для того, что бы люди, которые не слышали этого имени погуглили ЮРКО ПОКАЛЬЧУК. И если хоть один человек это сделал, и узнал чуть больше об этом писателе и о всей суч укр лит - это тема создана не зря.

Или ты как модер хочешь ее удалить как "неактуальную"?????
Cromwell

 
Сообщения: 3386
Зарегистрирован: Суббота 07 Май 2005 21:10:20

Сообщение Apassionata » Четверг 11 Сентябрь 2008 10:53:16

Cromwell писал(а):Или ты как модер хочешь ее удалить как "неактуальную"?????

Дык я ж тут не модер. Это Нойз у нас Бог литературы, ему решать )
Apassionata

 
Сообщения: 4644
Зарегистрирован: Пятница 03 Декабрь 2004 08:43:44
Откуда: из вне

Сообщение All Eyez on Me » Четверг 11 Сентябрь 2008 19:25:04

Apassionata писал(а):Дык я ж тут не модер. Это Нойз у нас Бог литературы, ему решать )


Тань, прекрати хотя бы в этой теме свою грызню с Игорем.
По меньшей мере это просто неуважительно к предмету темы.

Сорри, за оффтоп.
All Eyez on Me

 
Сообщения: 2696
Зарегистрирован: Четверг 03 Июнь 2004 18:39:48
Откуда: Новомосковск

Сообщение Лидер » Пятница 12 Сентябрь 2008 00:01:53

Для Apassionata:
Творчество я обсуждать не берусь. Есть вопрос: а от чего он умер, какая причина смерти?
Лидер

 
Сообщения: 4146
Зарегистрирован: Понедельник 19 Декабрь 2005 22:25:58
Откуда: Новомосковск

Сообщение yalivec » Пятница 12 Сентябрь 2008 07:39:40

Тема актуальна. Юрий Покальчук был хорошим
Человеком. А его творчество можно любить или не любить, но иметь дома его книгу - обязательно для любого образованного человека, который болеет за свою страну и ее литературу.


Земля пухом...
yalivec

 
Сообщения: 2367
Зарегистрирован: Вторник 05 Апрель 2005 17:38:39

Сообщение Cromwell » Пятница 12 Сентябрь 2008 08:09:09

Для Лидера


У н?ч на 10 вересня п?шов ?з життя письменник Юрко Покальчук

Про свою хворобу Юрко Покальчук д?знався п?вроку тому. Але, як розпов?дають його друз?, вир?шив, що дал? житиме так, як ? до цього. Писатиме книжки, записуватиме музику. Вже коли в?н лежав у пал?ативному в?дд?ленн? онкол?карн?, з друку вийшла його книжка "Озерний в?тер".


?люстрац?? до не? Юрко в?дбирав сам. В?н завжди так робив. Супроводжував ус? сво? книжки в?д верстки до друку ? продажу. Ставився до них, мов до власних д?тей. ?Кожна обкладинка була його ?де?ю, в?н сам добирав малюнки?,? пригаду? директор видавництва ?Фол?о? Олександр Красовицький.


За к?лька дн?в до початку льв?вського М?жнародного форуму видавц?в вийшла зб?рка поез?й Юрка ? пов?сть ?Анатом?я гр?ха?. Попри хворобу, в?н дуже хот?в потрапити на форум. На жаль, не встиг. Жур? форуму, д?знавшися про смерть Юрка, запросило священик?в, щоб т? в?дслужили заупок?йний молебень.


Юрко не любив стар?ти. Його майже не називали на ?м?я та по батьков?. В?н дуже швидко переходив з? сп?врозмовником на ?ти?, особливо якщо знаходилися теми, що хвилювали обох. Мало хто м?г сказати, ск?льки саме рок?в Юрков?. На його презентац?ях ? л?тературних вечорах завжди було багато молод? та студент?в. Не кожен письменник, котрому за 60, може похвалитися цим. Сво?р?дне ?прагнення до омолодження? було притаманне ? громадськ?й д?яльност? Юрка Покальчука. Саме в?н у 1990-х роках очолив групу молодих член?в Сп?лки письменник?в Укра?ни, котр? прагли роз?рвати з тотал?тарним минулим, писати ц?каво й по-новому. Л?тературн? консерватори тод? називали Покальчука ? його однодумц?в ?розкольниками?. Однак саме ?хн? твори виявилися найб?льше запитаними серед читач?в. Декого нав?ть угоноровано Шевченк?вською прем??ю. Молод? ?бунт?вники? об??дналися в Асоц?ац?ю укра?нських письменник?в (АУП), першим президентом яко? став саме Юрко Покальчук. В?н також очолював громадську раду при Нац?ональн?й рад? з питань телебачення ? рад?омовлення. Але найб?льшою його пристрастю лишалася книга. Його турбував не т?льки виробничий процес, а й те, чи потрапить книжка до читача, причому в найв?ддален?ш? куточки Укра?ни. А в тому, що читати хочуть нав?ть у глухих селах, Юрко переконався, коли його останню книжку ?Озерний в?тер? замовляли поштою звичайн? селяни ? жител? райцентр?в, де книжков? магазини, на жаль, вит?снили крамниц? для продажу р?зного гламурного мотлоху (Юрко, до слова, терп?ти не м?г слова ?гламур?).


Бездоганне в?дчуття м?ри й смаку ? це те, що зауважували критики у творах Юрка. Секс, крим?нал ? усього цього в його творах ? не менше, н?ж романтичних почутт?в. Льв?вський письменник Юр?й Винничук побачив його вм?ння ?балансувати на досить дражливих темах, як? викликають спротив?. А таке вда?ться не кожному письменнику.


Л?тература ? музика для Юрка були непод?льними. Про нього говорять, що в?н по?днав л?тературу й естраду. Сам Юрко Покальчук припускав: якби не став письменником, то, напевно, був би рок-музикантом. П?сля нього залишилося три компакт-диски з групою ?Вогн? великого м?ста?. Збирався робити четвертий. П?сн?, до слова, складалися нав?ть п?д час хвороби. Одного разу його прийшов пров?дати л?дер групи ?Мандри? Серг?й Фоменко. Прийшов ?з г?тарою. У Юрка був готовий в?рш, у Серг?я з?явилася мелод?я. Тепер Фома каже, що обов?язково напише п?сню на цей в?рш. Останн?м часом Юрко, за його словами, писав в?рш? саме так, щоб вони одразу лягали на музику.


Один з в?рш?в, покладений на музику, назива?ться ?Не наступайте на любов?. Можна вважати це запов?том Пако (так звали його друз?). Для Юрка Покальчука формула ?любов руха? св?том? була не просто банальним набором звук?в. То був сенс життя. Незалежно в?д того, стосувалося це улюблено? справи чи близьких людей. Особливо це, мабуть, в?дчували мешканц? колон?й для неповнол?тн?х злочинц?в. Деяк? з них завдяки саме Пако змогли нарешт? розпрощатися з крим?нальним минулим. Юрко розпов?дав, що один ?з цих хлопц?в став йому хрещеним сином, в?н доглядав його п?д час хвороби, нав?ть ночував у палат?.


Неповнол?тн?ми правопорушниками Юрко оп?кувався понад двадцять рок?в. До слова, в?н брав участь у по?здках та культурних акц?ях, орган?зованих у колон?ях для неповнол?тн?х Ки?вським Мед?а Холдингом. ? дивна р?ч: п?сля цих по?здок деяк? з ?пацан?в? сам? починали ц?кавитися л?тературою, а то й писати власн? твори. ?Це теж була Юркова дивовижна здатн?сть. Я б на такий подвиг не п?шов ? по?хати по тюрмах, сп?лкуватися з п?дл?тками-вбивцями, злод?ями, та ще й надихати ?х на те, щоб вони писали в?рш?,? щиро з?знавався Юр?й Винничук.? Я не знаю, хто ще з укра?нських письменник?в був би здатний на таке?.


Як склалася доля тих хлопчак?в? На щастя, багато з них змогли знайти себе в цьому житт?. ?Один зак?нчив ?нститут (менеджерський факультет), ?нший ? майбутн?й спец?ал?ст ?з комп?ютерно? техн?ки, на третьому курс? нин? навча?ться. Дво? пол?техн?чний ?нститут зак?нчують. Один ? на юридичному факультет?, на другому курс??,? згадував Юрко ще м?сяць тому.


Свого часу Юрко Покальчук виступав одним ?з найактивн?ших колумн?ст?в у газет? ?Хрещатик?. ? можемо сказати, що в?н був одним ?з найбажан?ших автор?в, якого найб?льше читали. Не забути й того, що Юрко брав участь у сп?льному л?тературному проект? Ки?вського Мед?а Холдингу та видавництва ?Фол?о? ? зб?рц? з 25 есе ?100 тисяч сл?в про любов, включаючи вигуки?. Ми пиша?мося, що вс? ц? есе виходили в ?Хрещатику?. ? тим, що цю сер?ю започаткував саме Юрко Покальчук. Саме його опов?дання, надруковане в День закоханих, 14 лютого, розпочало сер?ю твор?в про кохання, котр? з того часу почали щодня публ?кувати.


Його улюбленим ?сторичним персонажем був Че Гевара. Ф?гура неоднозначна, ?в?чний революц?онер?. Чому саме в?н? В одному з ?нтерв?ю в?н пояснив це таким чином: ?Ключовим моментом для мене було те, що коли в?н п?сля л?карського диплома по?хав на практику в Венесуелу в лепрозор?й, в?н в?дмовився в?д зарплати. В?н казав, що не може працювати з такими людьми за грош?. ? тод? я зрозум?в усю решту ? його псих?ку, його внутр?шн?й св?т. То ? момент самопосвяти, в?ддач? заради того, щоб жило якесь добро?.


Не стало не просто письменника. Не стало Добро? Людини. Людини, для яко? понад усе в цьому св?т? була Любов.
До слова, його ф?льм про неповнол?тн?х злочинц?в так ? назива?ться ? ?Тому що люблю?.

Спогади друз?в

Олександр КРАСОВИЦЬКИЙ, директор видавництва ?Фол?о?:
? Серед автор?в, що у нас видаються, Юрко був одним ?з найактивн?ших. В?н брав участь у вс?х етапах видання книжки. Кожна обкладинка на книжку була його ?де?ю, в?н сам п?дбирав малюнки. В?н ?здив на вс? книжков? виставки, як? в?дбувалися в Укра?н?. До льв?вського форуму, куди Юрко планував при?хати попри свою хворобу, в нашому видавництв? було видано дв? його книжки ? зб?рка поез?й ? прозова ?Анатом?я гр?ха?. Але просував не лише сво? книжки, а й ?нших автор?в.


Для вс??? нашо? л?тератури це серйозна втрата. Взагал? в?н був дуже в?дкритою людиною.

Дмитро ДОБРИВЕЧ?Р, л?дер групи ?В?й?:
? Юрко був мо?м добрим ? хорошим товаришем. Не знаю, як для Укра?ни, але для мене ? насамперед хорошим товаришем, ?з яким можна було поговорити. Ми обговорювали з ним ? музичн? проекти. Хоча Укра?на ? кра?на пов?льна, ? вс? проекти в н?й так? запов?льнен?. Ми теж з ним хот?ли зробити проект. Але не вийшло. Я чув те, що в?н записував ?з ?Вогнями великого м?ста?. Не можу адекватно судити ?нших музикант?в, бо я й сам музикант, ? у кожного музиканта сво? бачення. Але те, що в?н робив, мен? подобалося.

Я пам?ятаю Юрка як людину не дуже адекватну (зрештою, як ? кожна творча людина), разом ?з тим в?н ум?в тримати себе в рамках. В?д сп?лкування з ним не було абсолютно н?якого негативу. В?н був наст?льки позитивна й св?тла людина, що п?сля розмов ?з ним надовго п?дн?мався настр?й. ? то кажу ?був?, а самому й дос? не в?риться в те, що його нема. Я Юрка любив.

А?да ДЖАНГ?РОВА, директор з питань промо ? маркетингу Ки?вського Мед?а Холдингу:

? З Юрком ми знайом? давно. В?н приходив до нас у гост?, був членом Набоковського фестивалю, який ми орган?зовували. Я знала про те, що в?н хворий. Три тижн? тому я була в нього в л?карн?. В?н вже був майже нерухомим. Але багато говорив, зокрема д?лився планами на майбутн?. Казав, що як т?льки одужа?, знову по?де в Прилуцьку колон?ю для неповнол?тн?х. В?н збирався привести цих засуджених д?тей до Ки?ва ? орган?зувати з ними веч?р у кафе ?Куп?дон?, арт-директором якого в?н був. Юрко Покальчук ? автор ф?льму про колон?ю в Прилуках, який показували на канал? ?1+1?. В?н дуже хот?в в?дзняти третю сер?ю цього двосер?йного проекту.


Це людина з дивовижною енергетикою. В?н м?г заряджати собою навколишн?х. Безперечно, укра?нська культурна сп?льнота втратила велику людину. Це в?дчуття втрати можна пор?вняти з в?др?заним пальцем, рана в?д якого ще довго ятритиметься й бол?тиме.
Cromwell

 
Сообщения: 3386
Зарегистрирован: Суббота 07 Май 2005 21:10:20

Сообщение Apassionata » Пятница 12 Сентябрь 2008 10:01:24

Лидер писал(а):Для Apassionata:
Творчество я обсуждать не берусь. Есть вопрос: а от чего он умер, какая причина смерти?

уже полгода ходили слухи, что у него рак...

Добавлено спустя 6 минут 55 секунд:

Вот еще

Епоха Пако


Зв?стка про смерть Юр?я Покальчука (в л?тературних колах - Пако) застала нас сьогодн? вранц?. Як д?зналися, стало трохи холодно ? страшно, адже зовс?м недавно в?д?йшов Василь Кожелянко. Тепер Юрко Покальчук.

На ?Форум? видавц?в у Львов?? в?н мав презентувати книгу ?Озерний в?тер? ? провести дек?лька автограф-сес?й... ?П?К Укра?ни? попросив укра?нських письменник?в ? критик?в згадати яким був Пако.

Михайло Бриних, л?тературний критик:
?Мен? бракуватиме його вигук?в кшталту: ?Стоять, Рак?ль!?

- Покальчук ? смерть - реч? несум?сн?. В?н, як н?хто ?нший з укра?нських письменник?в, випром?нював неймов?рну, розхристану, нестримну житт?ву енерг?ю. У нього завжди був час на сп?лкування, ? здавалося, що Пако - нав?ть коли був держслужбовцем - не зм?нював сво?х звичок та уподобань. Про багатьох письменник?в можна сказати, що вони - явища в сучасн?й культур?, але т?льки до Юрка це слово - ?явище? - вс? застосовували в?ддавна ? якось автоматично. Наст?льки очевидною була його яскрав?сть, неповторн?сть, фактура.

Мен? особисто бракуватиме його вигук?в кшталту: ?Стоять, Рак?ль!? у задимлених кав'ярнях Ки?ва та Львова, його хисту перетворювати найнудн?ш? л?тературн? презентац?? на в?дчайдушн? банкети, н?би цей особливий талант - гуртувати навколо себе людей, - це просто хустинка, яка завжди визира? з його кишен?.

Володимир Цибулько, поет:
?В?н продукував не т?льки добр? тексти, а ще ? ?нш? важлив? реч??

- Покальчук як явище ц?кавий тим, що був одним ?з перших довол? усп?шних в радянський час письменник?в, який позбувся радянщини. До цього спричинилась його родина, яка мала причетн?сть до укра?нсько? боротьби: його батьки дружили з Миколою Лебедем, головою служби безпеки ОУН.

Ще в радянський час у нього була добра комун?кац?я ?з Латинською Америкою, в?н бував у середовищ? латиноамериканських партизан, починаючи ?з Н?карагуа, Сальвадору. Мен? шкода, що в?н так ? не перетворив цей досв?д на тексти.

В?н став чудовим представником творц?в нерадянсько? л?тератури. Так склалося, що в?н опинився в той час, у т?й кра?н? ? творив те, що назива?ться ?концепт? - це зокрема акт громадянсько? непокори ? таке ?нше.

Покальчук виявився мотором для пришвидшення процесу, хай його тексти останн?х рок?в ? мали комерц?йний присмак, спекулятивну нотку. Його тексти, його громадянська позиц?я давали ефект такого цементу, навколо якого обертались молодш? письменники. В укра?нськ?й ситуац?? судити про людину лише по ?? текстах - мало, треба дивитись на ?? громадянську позиц?ю, навколол?тературну д?яльн?сть. Покальчук сво?ми д?ями втягував у л?тпроцес далеко не л?тературн? середовища - через телепрост?р, б?знес, з яким знаходив контакти. В?н продукував не т?льки добр? тексти, а ще ? ?нш? важлив? реч?.

?вген?я Кононенко, письменниця:
?Це людина, яка збурювала культурний соц?ум?

- Покальчук - це надзвичайно яскраве явище, як позитивне, так ? таке, що провоку? незгоду. Востанн? я бачила його в Прилуках у травн? на святкуванн? Дня м?ста, ? тод? в?н був дуже бадьорий, усп?шно продавав сво? книжки. ? пот?м ота його прем?я ?Корреспондент?... Це людина, яка збурювала культурний соц?ум, яка вийшла за рамки суто укра?нського простору. Нав?ть т?, кому в?н не подобався, також були до нього небайдуж?.


Олесь Дон?й, народний депутат в?д НУНС, голова художнього об'?днання ?Остання Барикада?:

?Якщо хтось ?з д?тей з виправних колон?й стане на шлях л?тератури, то Пако точно приклав до цього свою руку?

- Юрко Покальчук (для тих, хто його знав - Пако або Покаль) був душею вс?х наший тусовок, незважаючи на те, що в?н був значно старшим, йому було вже 67. Але в?н був таким згустком енерг?? ?з пост?йними жартами, ?деями, пропозиц?ями... З Пако завжди було весело. В?н дуже тягнувся до молод?, ? молодь гуртувалась довкола нього. Тому що з ним, незважаючи на вс? його регал?? ? ранги, було легко.

Мало хто зна?, що кр?м л?тературно? прац? в?н займався громадською д?яльн?стю. Зокрема, д?тьми ?з виправних колон?й. В?н видавав альманах ?з поез??ю ув'язнених. У них в?н користувався страшенною популярн?стю. Якщо хтось ?з цих д?тей стане на шлях л?тератури, то Пако точно приклав до цього свою руку. В?н дав ?м зрозум?ти, що вони не покинут? сусп?льством - це дуже важливо.

Для нас це особиста втрата, в?н був найстаршим членом ?Останньо? Барикади?. Це людина, яку можна було притягнути до будь-яко? акц??, тому що в?н був такий божев?льний, ориг?нальний, в?н не боявся н?чого. Перебуваючи в л?карн? в кр?сл?-качалц?, в?н буквально вимагав, щоб ми його посадили на тачанку, бо нав?ть за к?лька дн?в до смерт? в?н хот?в ?з нею боротися. Був завжди активний, д?яльний.

На останньому нашому фестивал? в Гуляйпол? ми спец?ально показали ф?льм, який в?н зробив разом ?з ?плюсами? - про малол?тн?й ув'язнених. Пако, незважаючи на хворобу, був усм?хнений, веселий.

В?н залишиться для нас от таким - ?з посм?шкою. Пако не асоц?ю?ться з? смертю, Пако асоц?ю?ться ?з життям.

В?ктор?я Стах, журнал?ст, письменник:
?З Юрком завжди було весело?

Якось на еф?р програми ?КРИК? на рад?о Ера FM Михайло Бриних запросив Юрка Покальчука та Анатоля Перепадю. ?КРИК? транслювали щоп'ятниц? з 17 до 18 години. В нас тод? склалася традиц?я: п?д к?нець еф?ру я при?жджала до Михайла ? ми разом ?з гостями програми вирушали в пролетарський генделик б?ля метро Дарниця. В той день з Юрково? ?н?ц?ативи традиц?ю було порушено. В?н пов?з нас машиною до себе додому на Русан?вську набережну. Перепадя мешкав недалечко. Ми ледве вмовили покласти його ?Мерседес? у багажник ? ?хати в машин?. Бо машини Анатоль зневажав, н?де не розлучався з улюбленим велосипедом, який ? називав ?Мерседесом?. Гуд?лося ? сид?лося весело. ?накше з Юрком не бувало. В?д Покальчука ми вийшли близько оп?вноч?. Надвор?, скориставшись ?з чолов?чого сп?лкування, випросила в Перепад? велосипед ? взялась кататись навколо будинку. Зрештою Перепадя з Михайлом зникли з мого поля зору. Я н?як не могла розглед?ти ?х у темряв?, тож довелось тарабанити велосипед назад до Юрка. Ми з ним довго марудились, шукаючи, як вимкнути антиавар?йн? лампочки. Але так ? не допетрали хитромудрого велосипедного механ?зму. В?д душ? нареготавшись, Юрко нагр?б по кишенях грошей, щоб мала за що викликати такс?вку. А Перепадин велосипед залишився до ранку чекати на господаря, блимаючи червоними лампочками.

Доля поклала забрати Анатоля Перепадю та Юрка Покальчука з ?нтервалом у три м?сяц?. Перепадя був старший, але Юрко ставився до нього, як до ген?ально? дитини. Для Покаля таке було властиво: до старших ставитися, як до д?тей, а з д?тьми сп?лкуватись, як ?з дорослими. Це не заважало йому вс?ляко бестити що одних, що ?нших.
Колись ми гуляли з с?м'?ю Подолом та й зустр?ли Юрка. Тод? в?н уперше побачив нашу банду у повному склад?, тож негайно потягнув у кондитерську ?, мов Миколайчик узявся замовляти р?зноман?тн? ласощ?. Поки д?ти поглинали смакоти, Юрко уважно ?х роздивлявся ? вряди-годи про щось розпитував. П?сля т??? зустр?ч? в?н ще довго за кожно? нагоди розпов?дав мен? про мо?х же д?тей. Характеристики були так? точн? ? влучн?, аж не в?рилося, що можливо так зрозум?ти д?тей за якусь неповну годину.

Про хворобу Юрко не розпов?дав: бадьорився. Тиждень тому я дов?далась, що в?н знову в л?карн?. Над?слала пов?домлення: ?Пакочко! Вичухуйся швидшенько! Ми тебе любимо. Бринихи?.
У в?дпов?дь отримала з його телефону дв? мовчазн? ?есемески?. Мовчазн?, бо обидв? - порожн?.


_ttp://dniprograd.org/ua/articles/culture/415
Apassionata

 
Сообщения: 4644
Зарегистрирован: Пятница 03 Декабрь 2004 08:43:44
Откуда: из вне

Сообщение Gabrielle » Пятница 12 Сентябрь 2008 19:30:35

я в шоке. ((
классный мужик был, веселый и позитивный...блин читаю, аж слезы наворачиваюццо, тяжело поверить, что его нету.
Я у Танюхи в блоге уже в писала, что из-за него хожу мимо Ленина и на такие буквы - не наступаю. И каждый день те строчки вспоминаю))
А еще меня тронуло как он про пацанов из зоны писал...хех.
жалко. Царство ему Небесное.
Gabrielle

 
Сообщения: 2864
Зарегистрирован: Четверг 24 Март 2005 10:33:53
Откуда: Нибиру


Вернуться в Литература

Кто сейчас на конференции

Сейчас этот форум просматривают: нет зарегистрированных пользователей и гости: 1

cron