Я все ж таки не скажу, що це б?в м?й найулюблений письменник, але:
- це була в?дкрита, весела Людина
- його виступи, нехай ? з гумором, але вс? пам*ятали довго...
одним словом - "Не наступайте на любов!"
Останн? ?нтерв*ю с письменником в "Укра?нськ?й правд?"
Юрко Покальчук: "Я поза конкуренц??ю"
Юрко Покальчук нещодавно отримав чергове визнання у вигляд? прем?? за свою книжку "Камасутра". Славу автора еротичних твор?в, як в?н сам каже, якщо вже заробив, то треба носити ? т?шитись.
Особливо коли вм??ш жити без в?ку, оп?ку?шся колон??ю для неповнол?тн?х, в голов? знання одинадцяти мов, а в досв?д? - близько ста кра?н, в яких працював, писав та воював. Але слава примхлива.
- Вам запам'яталося, як почали писати?
- Це мен? було десь чотирнадцять чи п'ятнадцять рок?в. Написав перше опов?дання, але воно н?куди не годилося. А поштовхом було те, що багато наших письменник?в тод? писало, але головне - брат мо?? мами, м?й р?дний дядько, написав роман "Джура". В?н був на Пам?р?, пот?м повернувся ? написав дуже ц?каву книжку. По н?й було знято два ф?льм?. ? от коли я отримав книжку, яку видав м?й дядько!
- ? подумали, чом не ви?
- Так! Це дев?з мого життя: якщо хтось може, то чому не я! Перша художня книжка моя вийшла наприк?нц? 60-тих ? йменувалася "Хто ти?", а книжка "Самотн? покол?ння", яку видали вже у 72-му, отримала дек?лька десятк?в негативних реценз?й - було написано, що я межую м?ж ?ндив?дуальн?стю та ?ндив?дуал?змом...
- Так це ж дуже позитивно!
- Так, це зараз вже позитивно, а тод? було небезпечно. Мене ще друкували у журналах, ? от раз визвали ? кажуть: "Юрко, ну що ж ти пишеш якось не по-нашому! Все н?чого, але ти давай пиши нормально!" Я тод? вийшов, перехрестився ? подумав: "Слава Богу! Не дай Боже мен? писати по-вашому". ? з того часу я вир?шив, що краще писати в ст?л, але писати так, як ти сам в?дчува?ш.
- Як в?дчувалося пересл?дування?
- В?дкривав газету з пол?тичними обстр?лами ? проходився по списках - так, добре, мене нема. Пот?м десь бачу - ?. ? мен? невдовз? по секрету сказали, що я попав в список опальних, тепер мене певний час друкувати вже не будуть.
- Через те, що в ваших творах не було належно? пропаганди?
- Справа була не т?льки в творах. Я ж писав ще й багато критичних статей, в мене були науков? статт?. ?, думаю, саме це можновладц?в найб?льше дратувало. А одного разу, коли я писав, пом?тив за собою, що знаю, що сподоба?ться ? що н?, ? знаю, як писати, щоб бути "сов?тським письменником", щоб надрукували.
Мене це налякало, ? я сказав соб? - добре, тебе надрукують, ну, а дал? що? Я вир?шив, що це не для мене. ? так, невдовз?, з'явилося мо? перше еротичне опов?дання. Зда?ться, воно називалося "Треба". Я в?дчув, що еротика може бути не т?льки описом... Еротика - це ? дуже сильний ?нструмент.
- Ц?каво. А ск?льки вам тод? було рок?в?
- Десь двадцять в?с?м. Перше таке опов?дання надрукували в журнал? ?Лель?. Гарне було видання, але сконало. За допомогою еротики можна дуже яскраво передати людину...
- Довго ц? опов?дання чекали на публ?кац?ю?
- О, так. Двадцять рок?в. Дореч?, книжка "Камасутра" - це результат двадцятил?тньо? роботи. В певний пер?од життя у мене було достатньо часу, щоб написати безл?ч опов?дань. Я жив в Париж?, дружина ц?лий день була на робот?. Мен? треба було лише п?клуватися про те, щоб о шост?й сходити купити продукт?в.
Перший бум зробила книжка "Те, що на спод?", яку я в?ддав на видання "Кальвар??" у 88-му. Вона вийшла в них нав?ть двома тиражами, було написано купу реценз?й. Але з шести десяти лише дек?лька були тямущ?.
Як дума?те, тому, хто сам пише, важко читати ?нших?
- Я вважаю, що письменнику треба читати ?нших автор?в - щоб не закисати у соб?, у власному стил?. Я люблю перечитувати Хем?нгуея, в сво? часи захоплювався л?тературою Латинсько? Америки, я ж ? був там багато раз?в. Сучасних я теж читаю, з Дерешем нав?ть приятелюю, часто висилаю йому шмати, що пишу. Я тут останн?м часом пишу щось на меж? Ст?вена К?нга та Толк?ена...
- ? що можете сказати про страшне слово "сучукрл?т"?
- Ну, зна?те, ?мена називати я не дуже хочу. Колег же ж треба поважати. Але я почитав ?рен Роздобудько, Ларису Денисенко - ? заспоко?вся. Бо зрозум?в, що я поза конкуренц??ю.
- Часто бува? - приходять до голови ?де? роман?в, а писати в цей час не тягне?
- Так, воно як раз саме так ? в?дбува?ться. От в мене зараз на п'ять роман?в задумки лежать. Написав два сценар?? для сер?ал?в. Я ж на "1+1" працюю сценаристом ? редактором.
- На вашу думку, хто такий графоман? ? як читачу його вп?знати.
- Графоман це людина, яка с?да? ? пише: "Встав ?ван ? п?шов до Петра по сокиру. Прийшов, а Петра дома не було. Але ?вану потр?бна була сокира ? в?н с?в чекати Петра. Чекав до вечора. Прийшов Петро. Але виявилося, що ? в Петра сокири нема?. Тод? вони з?бралися ? п?шли до Василя"...
- Супер. Дуже гостросюжетно.
- Та, ? мен? давали читати таке. Розум??те, це просто к?лометри писання, в такому дус? можна писати ? писати безк?нечно. Людина, яка таке робить, вона просто хоче виписати себе. Але вона зовс?м не дума? про те, що це будуть читати, що треба передавати б?льше, н?ж факти, опис. Коли я пишу, я, зв?сно, виражаю себе, але я завжди бачу перед собою оч? - того, хто це буде читати.